Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року Справа № 915/131/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника військового прокурора Південного регіону Українина постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015у справігосподарського суду Миколаївської областіза позовомЗаступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м.МиколаївдоВійськової частини А1890 Фермерського господарства "Алеся"провизнання недійсним договору про спільну обробку землі від 24.09.2009 №350,в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача-1: не з'явились,

відповідача-2: не з'явились,

Генпрокуратури: Коркішко В.М. (посв. № 027484),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 20.04.2015 господарського суду Миколаївської області в задоволенні позову про визнання недійсним договору про спільний обробіток землі № 350 від 24.09.2009 відмовлено.

Постановою від 25.06.2015 Одеського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Заступник військового прокурора Південного регіону України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, у 1989 році Квартирно - експлуатаційній частині Миколаївського району Червонопрапорного Одеського військового округу Української РСР виконавчим комітетом Миколаївської районної ради депутатів трудящих Миколаївської області було видано державний акт Б № 062777 на право постійного користування 29319,3 га землі в межах згідно з планом землекористування, наданої для Широколанівського учбового центру.

Правонаступником Квартирно - експлуатаційної частини Миколаївського району Червонопрапорного Одеського військового округу є Квартирно - експлуатаційний відділ м. Миколаїв, що підтверджується витягом з директиви Міністра оборони України від 30.06.2005 № Д-322/1/014, довідкою Південно - Східного територіального квартирно - експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 23.03.2015 № 303/22/7/137.

В свою чергу, правонаступником Широколанівського учбового центру є військова частина А1890, що підтверджується довідкою від 24.03.2015 № 317.

29.09.2010 року військову частину А1890 зареєстровано Департаментом фінансів Міністерства оборони України як суб'єкта господарської діяльності у Збройних силах, про що видано свідоцтво реєстраційний № 547.

Відповідно до умов договору від 24.09.2009 № 350 про спільний обробіток землі, укладеного між військовою частиною А 1890 та Фермерським господарством "Са.Єр.", з метою відпрацювання співпраці з підприємствами і залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності та життєдіяльності військової частини А 1890 сторони домовилися про спільну діяльність і співробітництво без утворення юридичної особи з використанням земель, які надані військовій частині в безстрокове користування, та можливостей фермерського господарства спільно діяти для досягнення загальних цілей, а саме: вирощування зернових, технічних та решти культур, не віднесених до інших класів рослинництва, збирання, зберігання та їх реалізація

Згідно п. 1.2 договору спільний обробіток землі буде здійснюватися наступним чином: військова частина бере на себе зобов'язання залучити площу земельної ділянки під спільну діяльність та проводити її обстеження на предмет наявності та, в подальшому, проведення заходів своєчасного знешкодження вибухонебезпечних предметів з метою створення безпечних умов праці. Завчасно попереджати ФГ про початок проведення військових навчань та інших заходів бойової підготовки на території полігону; ФГ бере на себе зобов'язання власними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, яка обумовлена договором.

Пунктом 3.1. договору передбачено зобов'язання військової частини, зокрема, залучити до спільної діяльності разом з ФГ земельні ділянки, що надані стороні 1 в безстрокове користування згідно з Державним актом від 1989 року за № 062777, площею 1210 га, терміном на 5 сільськогосподарських років, тобто до 31.12.2014р.

Пунктом 4.1. договору встановлено обов'язок фермерського господарства приступити до господарської діяльності з використання залучених земельних ділянок; здійснювати виробничий процес, забезпечивши його необхідними машино - тракторними агрегатами, технічним обладнанням, інвентарем, паливно - мастильними матеріалами та відповідними спеціалістами та працівниками; вести бухгалтерській облік майна, цінностей, зобов'язань в тому числі платіжних та інших операцій, пов'язаних з виконанням цього договору.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору внесок військової частини - вартість права користування земельними ділянками загальною площею 1210 га згідно з актом обміру земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору, а також ділова репутація та ділові зв'язки, складає 204490,00 грн.; - внесок фермерського господарства - грошові кошти, паливно-мастильні матеріали, обробка ґрунтів, сівба, посадка, внесення добрив та засобів захисту рослин, всі необхідні дії щодо вирощування сільськогосподарських культур, а також професійні знання, навички та вміння, ділова репутація та ділові зв'язки, інше, що встановлюють сторони по закінченню сільськогосподарського року.

Згідно п. 7.1. договору грошові та майнові внески сторін, а також майно, створене сторонами в результаті їх діяльності, є їх власністю. Земельна ділянка є власністю держави.

Відповідно до п. 8.1 договору прибуток, що отримують сторони від спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно понесеним фактичним затратам на вирощування сільськогосподарської продукції, при цьому відповідач 1 у будь-якому випадку повинен отримати прибуток у розмірі не менше частки та внеску, визначеними у статті 6 договору.

Пунктами 12.1., 12.2. договору передбачено, що він набирає чинності з 01.12.2009 та укладається строком на 2010 - 2014 сільськогосподарські роки з обов'язковою щорічною пролонгацією та узгодженням ціни внесків сторін за договором на кожний наступний сільськогосподарський рік впродовж строку дії договору.

24.09.2009 сторонами договору затверджено акт обміру земельної ділянки загальною площею 1210 га, яка виділена для здійснення спільної діяльності за цим договором.

Договір погоджено з Квартирно - експлуатаційним відділом м. Миколаїв, про що свідчить напис "погоджено та скріплений печаткою підпис начальника відділу на 7-му аркуші договору, а також Миколаївською районною державною адміністрацією, що підтверджується листом від 06.04.2010 № 465-02-04.

Додатковими угодами до договору сторони продовжували строк дії договору, уточнювали розмір земельних ділянок залучених до спільної діяльності та внесків сторін, а 07.11.2014 року між відповідачами та ФГ "СА.ЄР." було укладено договір про заміну сторони у договорі, за яким ФГ "СА.ЄР." передало, а ФГ "Алеся" прийняло на себе права та обов'язки ФГ "СА.ЄР." у договорі.

Звертаючись з позовом у даній справі, заступник прокурор послався на те, що надана згідно з Державним актом на право постійного користування землею земельна ділянка площею 29319,3 га відноситься за цільовим призначенням до земель оборони та перебуває на картковому обліку в КЕВ м. Миколаїв, у зв'язку з чим землекористувачем земельної ділянки, яку військова частина А 1890 залучила до спільної діяльності за оспорюваним договором, є саме Квартирно - експлуатаційний відділ м. Миколаїв; вказана земельна ділянка відноситься до земель полігону, а п. 2.5 Положення про полігони Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 187 від 03.05.2008р., заборонено використання земельних ділянок полігонів не за призначенням та передача у користування іншим землекористувачам, а відтак спірний договір укладений без додержання вимог ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" та ст. ст. 20, 77, 115 Земельного кодексу України.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій послались на те, що чинним на момент укладення спірного договору законодавством військовим частинам не заборонялося надавати дозвіл юридичним особам та передавати у тимчасове використання (але не у збиток бойовій підготовці та при умові забезпечення збереження державної таємниці) для вирощування сільськогосподарських культур земельні ділянки, що належать до категорії земель оборони, в тому числі ділянки полігонів.

При цьому суди виходили з того, що належних доказів, які б свідчили про те, що залучена військовою частиною А1890 у спільну діяльність за оспорюваним договором земельна ділянка, використовувалась/використовується для цілей полігону, визначених у Положенні про полігони Збройних Сил України, затвердженому наказом Міністра оборони України № 187 від 03.05.2008, заступником прокурора та позивачами до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Також, суди послались на те, що військова частина А 1890 є законним і повноправним користувачем земельної ділянки, наданої згідно з Державним актом на право користування землею від 1989 року Б № 062777, встановлена рішенням господарського суму Миколаївської області від 18.04.2012 у справі № 5016/136/2012(17/19), яке має преюдиціальне значення для даної справи, а також підтверджується листом Управління Держземагенства у Миколаївському районі Миколаївської області від 12.02.2015 № 697/751-МР/701.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені при недостатньому дослідженні дійсних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення даного спору.

Так, суди, в обґрунтування прийнятих рішень посилались на ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" п. 38 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, яким передбачено, що ділянки, території, що тимчасово не використовуються, полігонів, танкодромів, стрільбищ та інших об'єктів Збройних Сил України, придатних для сінокосіння, випасу скоту та посіву сільськогосподарських культур, дозволяється передавати у тимчасове використання (але не у збиток бойовій підготовці та при умові забезпечення збереження державної таємниці) військовим радгоспам, а також іншим сільськогосподарським підприємствам.

При цьому судами не враховано п.п. 39,40 наведеного вище Положення, якими передбачено, що передача земель в тимчасове користування відбувається за погодження: заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України - щодо земель спеціальних об'єктів центрального підпорядкування; командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування - щодо земель для об'єктів окружного, Північного оперативно-територіального командування підпорядкування. Передача земель в тимчасове користування оформлюється рішенням сільської, селищної чи міської рад.

Судами не досліджувались обставини виконання зазначених вище приписів.

Окрім того, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 29319,3 га надано у безстрокове і безоплатне користування саме Квартирно-експлуатаційній частині Миколаївського району, в той час, як Широколанівський учбовий центр, правонаступником якого в подальшому стала в/ч А1890, зазначений в останньому як призначення такого надання землі.

За таких обставин, Вищий господарський суд України вважає, що висновок судів про те, що військова частина А 1890 є законним і повноправним користувачем земельної ділянки, наданої згідно з Державним актом на право користування землею від 1989 року Б № 062777, є передчасним, а вказані обставини є лише оцінкою фактів, встановлених у справі № 5016/136/2012(17/19) та не можуть вважатись преюдиційними в розумінні ст. 35 ГПК України.

До того ж, судами не досліджувалось питання, чи відповідає спірний договір укладений між сторонами, типовому договору про спільну діяльність, передбаченому главою 77 Цивільного кодексу України, а також не надано належної правової оцінки укладеним додатковим угодам до спірного договору, які не були погоджені з Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва.

З огляду на ч. ІІ ст. 1117, згідно якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення 20.04.2015 господарського суду Миколаївської області та постанову від 25.06.2015 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 915/131/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.